«Він цілком скромний, не тільки учив інших, скільки навчався сам,
умів визнавати свої помилки, тим самим не збільшуючи їх… »
(Олександр Довженко про Сидора Ковпака)
В ці травневі дні ми завжди згадуємо тих, хто пройшов горнило Другої світової. Сьогоднішня розповідь про уславленого партизанського командира, двічі Героя Радянського Союзу, генерал-майора С. А. Ковпака.
Змінюються часи – переписується історія, це неминучий процес ідеологічних переоцінок, але навіть у цьому контексті біографія нашого відомого земляка Сидора Артемовича Ковпака вирізняється фактами, що неспростовно засвідчують визнання його безпрецедентної мужності та військового таланту за різних урядів та епох:
- За часів царської Росії Микола ІІ нагородив його двома Георгіївськими хрестами;
- Верховна Рада СРСР двічі (1942, 1944 рр.) присвоїла звання Героя Радянського Союзу;
- Нині, у незалежній Україні, пам’ять про нього вшановують на державному рівні.
Сидір Артемович Ковпак народився 1887 р. в селі Котельва (нині селище міського типу Полтавської області) в бідній українській селянській родині. Сім'я була багатодітна, 6 синів і 4 дочки. Тут рахували кожну копійку, і замість навчання (закінчив тільки церковно-приходську школу). Сидір з юних років освоював навички пастуха і хлібороба.
Строкову службу проходив у російській імператорській армії, у Саратові в Олександрівському полку. Після служби залишився в Росії, працював вантажником.
Учасник Першої світової (службу проходив у 186-му піхотному Асландузському полку) та Громадянської воєн. Під час Першої світової війни воював на Південно-Західному фронті, учасник Брусиловського прориву. У квітні 1915 р. у складі почесної варти його особисто нагородив Микола II Георгіївським хрестом. Загалом його нагороджено Георгіївськими хрестами III і IV ступенів та медалями «За хоробрість» («георгіївськими» медалями) III і IV ступенів.
Початок Німецько-радянської війни застав Сидора Артемовича в 54-річному віці. На той час він був головою Путивльського міськвиконкому Сумської області. 8 вересня 1941 року Ковпак відправив своїх людей у Спадшанський ліс, а сам залишався, поки не побачив як німці в'їжджають в місто, і зник у лісі. До кінця місяця загін складався з 42 осіб, озброєних 36 гвинтівками, 5 автоматами, 8 гранатами. А ще у загону було близько тонни вибухівки, добутої з мінних полів.
Після перших диверсійних акцій ковпаківців німецька адміністрація зробила відповідну акцію — послала угорських солдатів для контроперацій у місцевих селах, які були поблизу партизанських загонів. За добу було винищено 586 сільчан.
17 жовтня загін Сидора Ковпака злився з загоном Семена Руднєва, який став у новому формуванні комісаром. Саме цей тандем і прославив Путивльський партизанський загін. Багато разів приходили чутки про те, що загони Ковпака знищені, але кожного разу вони виявлялися чутками. Багато, надихнувшись подвигами своїх співгромадян, вступали до лав партизанів.
«Ніхто не знає, куди ми йдемо, і ніхто не повинен знати, звідки ми прийшли, — говорив С. Ковпак. — Весь народ воює. А ми лише невеликий струмок у грізному потоці народу».
Загін зріс до півтори тисячі осіб і став Сумським партизанським з'єднанням. В арсеналі ковпаківців з'явився навіть трофейний танк (корпус танку знаходиться у Спадщанському лісі, неподалік від Музею партизанської слави у Путивлі). Гітлерівці регулярно направляли в ліс сили для придушення партизанів, проте всякий раз зазнавали поразки, залишаючи партизанам трофеї — зброю, амуніцію, одяг, продовольство.
Так тривало близько року.
У 1941—1942 роках з'єднання Ковпака здійснило рейди в тилу ворога по Сумській, Курській, Орловській і Брянській областях.
Наприкінці весни 1942 р. партизанському з'єднанню вдалося на короткий термін захопити Путивль, а за літо пройти з успішними боями 6047 км, знищити 12 ешелонів, 25 одиниць бронетехніки і близько 5000 солдатів і офіцерів вермахту. Особлива увага приділялася ковпаківцями підривам залізниць — труднощі з постачанням продовольства, зброї, техніки, припасів ставили німецькі війська у скрутне становище.
«Незважаючи на жодні труднощі, полювати на Ковпака і його банду до тих пір, поки чоловіки не здадуться в полон, а Ковпак живим або мертвим опиниться в наших руках», — наказував райхсфюрер СС Генріх Гіммлер 3 серпня 1943 року.
12 червня 1943 року майже дві тисячі партизанів-ковпаківців вирушили в небезпечну дорогу з партизанської бази в с. Милашевичі на білоруському Поліссі. Їхній маршрут пролягав через Рівненську та північну частину Тернопільської областей, до кордону між райхскомісаріатом «Україна» та дистриктом «Галичина».
Партизанська колона здійснювала свій черговий перехід. Позаду цієї довгої «змії» з 255 возів, які тягнули 611 коней, був місяць походу й 600 км пройденого з боями шляху. А попереду — Карпатські гори. Чотири загони-батальйони Сумського партизанського з'єднання мали стати першопрохідцями, які роздмухають ватру радянського партизанського руху в Галичині.
Карпатський рейд закінчився 1 жовтня 1943 року на хуторі Конотоп на півночі Житомирської області.
Сумське з'єднання було єдиним, яке здійснило похід у настільки далекий тил ворога. За це Сидір Ковпак отримав другу зірку Героя Радянського Союзу, а очільник КП(б)У Микита Хрущов назвав Карпатський рейд «найблискучішим рейдом зі всіх рейдів, які здійснювалися партизанами України».
Після Другої світової війни жив на державній дачі під Києвом, поруч із поетом Павлом Тичиною.
З 1944 року — член Верховного Суду УРСР. У 1947—1967 роках — заступник Голови Президії Верховної Ради УРСР. У квітні — грудні 1967 р. — член Президії Верховної Ради УРСР.
Помер 11 грудня 1967 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
На його батьківщині у селищі міського типу Котельва у 1948 році було встановлене бронзове погруддя, на околиці – знаходиться парк названий його ім’ям.
На його честь встановлені пам’ятники в Києві, Путивлі.
Відкриті меморіальні дошки: у Києві і Путивлі на будинках, в яких він жив.
Ім’ям названі вулиці в багатьох містах і селах. У 1971 році у м. Глухів відкритий музей С. А. Ковпака.
В знак пам'яті про перший похід загону С. Ковпака 22 вересня Україна святкує День партизанської слави.
Бажаючим дізнатися більше про життя і діяльність Сидора Ковпака пропонуємо звернути увагу на список літератури та скористатися ним, коли мине карантин. Періодичні видання ви знайдете у читальній залі, а книги – на абонементі центральної міської бібліотеки м. Горішні Плавні.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Бутурлим А. Спогади про Ковпака : цього року С. А. Ковпаку виповнюється 125 років від дня народження / А. О. Бутурлим // Громадська думка. – 2012. – 12 вересня (№ 37). – С.22.: іл.
Васевич А. Партизанський генерал : 120 років від дня народження Сидора Ковпака / Анатолій Васевич // Зоря Полтавщини. – 2007. – 25 травня (№ 75-76). – С.4.: фот.
Давидзон Я. Уходили в поход партизаны … : Страницы партизанской фотолетописи / Я. Б. Давидзон. – К.: Мистецтво, 1980. – 119 с.: фот.
Фотокореспондент Я. Давідзон перебував в роки війни у партизанських з’єднаннях. Книга містить фотолітопис життя партизанських з’єднань, в тому числі і з’єднання С. Ковпака.
Ковпак С. А. Від Путивля до Карпат / С. А. Сидір Артемович Ковпак; [вступ. ст. П. М. Воронька ; літ. запис Є. М. Герасимова]. – Львів: Каменяр, 1980. – 180, [2] c. : портр. – (Бібліотека "Карпати").
Написана прославленим партизанським командиром, ця книга витримала не одне видання і розповідає про подвиг Сумського партизанського з’єднання, яке у 1942 р. здійснило поход з Брянських лісів на правобережну Україну, а в 1943 р. – легендарний карпатський похід. Про безсмертний подвиг партизан і розповідає ця книга.
Корнєва В. Партизанський генерал : до 125-річчя С. А. Ковпака / Вікторія Корнєва // Зоря Полтавщини. – 2012. – 25 травня (№ 78-80). – С.4.: фот.
Корнєва В. Шляхами партизанської слави / Вікторія Корнєва, Валерій Черкас // Зоря Полтавщини. – 2012. – 29 травня (№ 81). – С.1.: фот. – Святкові заходи у Котельві до 125-річчя Сидора Ковпака.
Черкас В. Партизанський стратег [Фотоматеріал] : фотоальбом / Валерій Черкас. – Полтава : ТОВ «СІМОН», 2012. – 224 с.
Історико-документальний фотоальбом, присвячений нашому славному землякові С. Ковпаку.
Шпак В. Легенди Спадщанського лісу : 75-річчя організації Сидором Ковпаком партизанського загону / Віктор Шпак // Урядовий кур’єр. – 2016. – 17 вересня (№ 175 ). – С.10.: фот.
Робимо все,
щоб Ви обирали з кращого!
Немає коментарів:
Дописати коментар