Сторінки історії централізованої бібліотечної системи міста Горішні Плавні

В 1978 році  площа  бібліотеки збільшилась до 300 кв.м.  Приміщення абонемента і читальної зали мали окремі входи. Кількість місць читальної зали збільшилась до 32-х.

У 1988 році  рішенням виконкому № 11 від 21 січня Комсомольської міської ради «Про створення централізованої бібліотечної системи м. Комсомольська» та наказу № 2  від 22 січня 1988 року міського відділу культури створена Комсомольська ЦБС. До її складу увійшло 5 бібліотек.

Наказом  № 1 Комсомольської ЦБС від 22 січня 1988 року  бібліотека-філія  № 5 Кременчуцької ЦБС перейменована в центральну міську бібліотеку для дорослих. Директором Комсомольської ЦБС призначена Трещова Зоя Григорівна; зам. директора по роботі з дітьми – Бурдуковська Тетяна Іванівна.

На початку листопада 1988 року центральна міська бібліотека переїхала у нове, спеціально спроектоване для бібліотеки приміщення, загальною площею 1050  кв. м.

  

В ньому розмістилися:  юнацький абонемент, читальна зала на 64 місця, абонемент, окремі книгосховища кожного відділу. Завдяки лекційній залі на 60 місць та літературно-музичній вітальні бібліотекарі отримали довгоочікувану можливість проводити різноманітні заходи в стінах бібліотеки. В перші роки після централізації були придбані: піаніно, 2 телевізори, музичний центр, ксерокс. Для роботи в бібліотеках ЦБС були залучені нові кадри з вищою та середньо-спеціальною освітою.

Наприкінці 1988 року  книжковий  фонд бібліотеки складав 78,2 тис. примірників, читачі – 5,1 тис.( з них 870 – юнацтво); 34,7 тис. відвідувань, книговидача – 111,4 тис. примірників.

На початку  1990-х років  центральна міська бібліотека  стала одним  із центрів  організації дозвілля населення у нашому молодому місті. В літературно-музичній вітальні відбувались засідання клубу «Любителів літератури і мистецтва», дискусії, обговорення книг, читацькі конференції, літературні, музичні, естетичні години та ін.  З нагоди  30-річчя міста проведено Свято книги. Серед читачів  популярні дні інформації нових надходжень, які відбувались один раз на місяць в лекційному залі. Для перегляду виставлялась вся нова література, що надійшла до відділів ЦМБ. Ознайомившись з новими книгами, читачі користувалися можливістю попереднього замовлення вподобаної літератури.

Але поступово фінансування зменшилось, а  з 1995 року  майже припинилось. Заробітну плату працівникам видавали із затримкою. Щоб уникнути радикального скорочення штату в період з січня по вересень 1997 року весь колектив бібліотеки був переведений на 0,5 ставки. Наступного, 1996-го року почались пошуки коштів для придбання літератури. Бібліотекарі звернулись до читачів з пропозицією організувати фонд літератури, яка формується за рахунок благодійних внесків (фонд читацької ініціативи). Акція розпочалась у квітні 1996 року. Перші 10 художніх книг придбані для абонемента за рахунок коштів, які добровільно внесли працівники бібліотеки і активні читачі. Так за перший рік цієї акції на зібрані  кошти було придбано літератури на 706 грн., то у 1997 році – на 5 тисяч, у 1999 році – на 15 тисяч, а у 2000 році – на 19 тисяч грн. За рахунок благодійних внесків якісно покращився книжковий фонд бібліотеки і, починаючи з 1998 року, покращились основні показники роботи бібліотеки.

В 1996 році,  за підтримки громадської організації «За професійну допомогу» (директор Волочай С. П.), бібліотека прийняла участь у конкурсі проектів, оголошеного Міжнародним фондом «Відродження». Завдяки цьому, дані про бібліотеку безкоштовно включені до щорічника «Путівник по бібліотеках світу», який друкується  у  Мюнхені (Німеччина).

У  вересні 1997 року бібліотека відзначила своє 30-ти річчя.

30 вересня 1998 року вперше відбувся Всеукраїнський день бібліотек. На святі були присутні всі бібліотекарі міста (ЦБС та інших бібліотек міста).

Так минули ще двадцять років плідної праці…

ЄВРОВІКТОРИНА — 2020

Чи впевнені ви, що знаєте все про Європу? Представництво ЄС в Україні запрошує спробувати себе у вікторині на тему Європи та Євросоюзу. 

З 17 березня по 16 вересня 2020 року реєструйся і бери участь у Євровікторині про Європейський Союз, що складається з 5 тематичних блоків, кожен з яких розбитий на 4 теми. При оцінці буде врахована точність та швидкість відповідей. 100 найкращих гравців у категоріях до 14 років та від 14 років отримають цінні призи. Детальніше тут.

Вікторина триватиме 6 місяців! 200 найуспішніших учасників отримають відзнаки та спеціальні подарунки. І це ще не все! Всі учасники можуть заробляти внутрішню валюту вікторини (квізкоіни) та обмінювати її на численні сувеніри від Представництва ЄС.

Унікальна можливість для обласних бібліотек для дітей і юнацтва, районних бібліотек та бібліотек в ОТГ України отримати інформаційні матеріали про ЄС та відносини між Україною-ЄС, а також - стати учасниками тренінгів онлайн і отримати інформаційний супровід публічних заходів тематику Європейського Союзу.

Довідкова інформація: Проект «Інформаційна підтримка молодіжних мереж ЄС в Україні» є ініціативою та фінансується Представництвом Європейського Союзу в Україні. Виконавцем проекту виступає ГО «Фундація «Відкрите суспільство». Партнери проекту: Міністерство освіти та науки України та Міністерство молоді та спорту України.

Можливості для бібліотек отримати ідеї публічних заходів про Європейський Союз

Протягом квітня 2020 року представництво ЄС в Україні  провели кілька онлайн заходів для представників бібліотек та євроклубів України. Для всіх, хто не мав можливості долучитися до вебінарів - зібрались онлайн. Унаступних відео ви знайдете інформацію:

• про можливості проєкту “Інформаційна підтримка мереж ЄС в Україні”;
• про можливості проєкту «Інформаційна підтримка ЄС - бібліотекам для дітей та юнацтва в Україні»;
• про інші можливості від представництва ЄС в Україні;
• про Європейський Союз та його засади;
• про соціально-економічний аспект Європейського Союзу.

Вебінар для бібліотек: «Живі історії: «Освіта та навчання за європейськими програмами» та «Волонтерство, що це значить для мене»

Вебінар для бібліотек: «Інтерактивні вікторини, брейн ринги, онлайн Team Quiz»

Вебінар для бібліотек: «Як створювати красиві та зрозумілі презентації»

Онлайн урок «Лідерство та робота в команді: як це працює».

Онлайн урок «Простір толерантності: на шляху до європейських цінностей».

Бажаємо вам приємного перегляду і долучайтеся до наступних зустрічей!

Довідкова інформація: Проект «Інформаційна підтримка молодіжних мереж ЄС в Україні» є ініціативою та фінансується Представництвом Європейського Союзу в Україні. Виконавцем проекту виступає ГО «Фундація «Відкрите суспільство». Партнери проекту: Міністерство освіти та науки України та Міністерство молоді та спорту України.

Історія бібліотеки-філії №2

Перша бібліотека в селі Дмитрівка була створена при Покровській церкві, яка була збудована в 1842 році у сторожовому приміщенні. Це було невелике зібрання книг, в основному релігійних. Також при церкві діяла церковно-прихідська школа. Це був перший культурно-освітній сільський заклад. Проіснувала церква  до 30-х років 20 століття і була зачинена у 1931 році, а майно знищене й розграбоване. У 1963 році було зруйновано і саму будівлю церкви. 

У 1920  році була організована хата-читальня,  яка відігравала значну роль у ліквідації неписьменності. За спогадами, хата-читальня дещо нагадувала читальну залу, де збиралася молодь, яка колективно читала газети. Проводилися бесіди, лекції, організовувались виступи художньої самодіяльності. Хата-читальня мала невеликий книжковий фонд, література була російською і українською мовами, в основному політичного спрямування. Вона проіснувала до 1960 року. Зараз у цій будівлі мешкають люди.   

Хата-читальня у  20-60-х роках.

У 1953 році у селі Дмитрівка збудовано сільський клуб, у приміщенні якого в 1966 році створили сільську бібліотеку.  Фонд постійно поповнювався новими книгами. Було дуже багато дитячої літератури. На ті часи це був найбільш відвідуваний заклад села, бо люди багато читали.

             

У 2003 році бібліотека була переведена до приміщення громадського центру (будівля старої 8-річної школи), де знаходиться і донині. Книжковий фонд в бібліотеці налічує зараз 8000 примірників книг. При бібліотеці організований жіночий клуб «Орхідея». Постійно проводяться соціокультурні заходи, організовуються книжкові виставки, тематичні полички. Особлива увага приділяється популяризації краєзнавчої, патріотичної  літератури, екологічному вихованню. 

Бібліотека в наші дні.

Бібліотека тісно співпрацює з місцевою громадою. Спільно з клубом «Орхідея», сільським клубом, спортивним клубом, клубом «Пам'ять» бібліотека приймає активну участь у проведенні Дня села, Дня пам’яті та примирення, Дня пам’яті Чорнобиля, Свята Купала, Дня Святої Трійці.

В наш час не обділені увагою й  читачі похилого віку. Це особлива категорія людей, які дуже люблять читати, але не можуть дістатися до бібліотеки. Для них проводиться обслуговування на дому.

За останні роки покращилось надходження до бібліотеки нової літератури для дітей та дорослих, що сприяло збільшенню кількості відвідувань читачів.

У різні роки бібліотекарями працювали Рябека Л.І, Сімяник Н.О., Сімушина А.І.. З 2013 року на посаді бібліотекаря в філії №2 працює Черевко Тетяна Миколаївна - професіоналка своєї справи, відповідальна і працьовита, вона користується авторитетом і повагою серед колег та користувачів. 

Симон Васильович Петлюра: життя і смерть

Травень поєднав дату народження та дату смерті борця за незалежність України. А між цими датами – 47 років життя … 

Симон Васильович Петлюра народився в Полтаві 22 травня 1879 року, убитий в Парижі 25 травня 1926 року. Трагічна смерть  ще виразніше підкреслила унікальність і масштаб цієї постаті в історії України XX ст. Не випадково більшовицька пропаганда десятки років докладала всіх можливих зусиль для перетворення героїчного образу Петлюри на карикатуру. Наслідки цієї агресивної пропаганди не подолані остаточно ще й сьогодні.

Ознайомтеся з простим викладом красномовних фактів інформаційної листівки «Симон Петлюра – велич особистості»:

С Петлюра буклет

Publish at Calameo

Дізнайтеся більше про полтавське коріння лідера українського державотворення з краєзнавчої розвідки «Симон Петлюра: політичний портрет»:

С. Петлюра краєзнавча розвідка

Publish at Calameo

«Візерунки долі» : 21 травня – День вишиванки

  

День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно нове народне свято. Воно покликане  сприяти єдності і культурному відродженню українського народу. Відзначається в третій четвер травня; в цьому році  припадає на 21 травня.

Напередодні День вишиванки постійна сторінка «Бібліофішк@» пропонує переглянути матеріали  періодичної преси про нашу своєрідність, духовну спадщину, традиційно-побутову культуру. Матеріал, поданий у цьому випуску, знаходиться в читальній залі центральної міської бібліотеки м. Горішніх Плавнів за адресою: вул. Миру, 22. Скористайтеся ним, як тільки мине карантин.

В культурі будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Вишиванка – яскравий приклад і підтвердження цьому. Історія вишиванки своїми витоками сягає незапам’ятних часів. За свідченням знаменитого давньогрецького історика, географа і мандрівника Геродота,  елементами вишиванки був прикрашений одяг скіфів, які проживали в наших землях в період VIII ст. до н. е. – IV ст. н. е. 

«Етнос», в перекладі з грецької, означає «народ». Історична спільність, яка склалась на певній території, має особливу мову  і культуру,  усвідомлює свою єдність і відмінність від інших, що зафіксовано в етнонімі (самоназві) народу. Душею етносу є культура. Українці, як і інші народи, мають свої звичаї та традиції, які склалися протягом багатьох століть. Лише осмисливши минуле, можна краще зрозуміти сьогодення і уявити прийдешнє…

Одяг в етностилі   – не копіювання народного вбрання, а вишукана й стилізована колекція для тих, хто прагне чогось справжнього й натурального на противагу фаст-фешн. Дещо про естетику сучасного українського модного етно – у нашому огляді:

Сучасне етно // Жінка. – 2016. – № 8. – С.22-26  : фот.

Франківська етнодизайнерка Любця Чернікова поєднує старовинні техніки з сучасним стилем, щоразу вражаючи своїх прихильників новою колекцією:

Кириленко Н. Любця Чернікова : «Хочу жити та творити комфортно і в любові» / Наталія Кириленко // Жінка. – 2017. – № 4. – С.4-7.

Українські бренди приємно дивують розмаїттям сучасних вишиванок. Виберіть свій образ у етностилі: 

Сотнікова О. Усі вишиванки барви / Оксана Сотникова, Наталія Янкова // Жінка. – 2018. – № 7-8. – С.22-23 : фот.

Етнічні візерунки популярні в усьому світі і чудово поєднуються з речами з повсякденного гардероба. Не обов'язковий такий привід як  День незалежності, щоб приміряти злегка романтичний і дуже цікавий образ з вишиванкою. Національний мотив буде доречний в ресторані, на концерті або в кіно, де також треба мати стильний вигляд:

Стильный мотив // Лиза. – 2016. – № 34. – С.6-7 : фот.

Вишиванки підкорюють світ моди. Сьогодні це не тільки символ України, а й тренд, який полюбили зірки в усьому світі. Вишиванка виглядає доречно в офісі і на вечірці:

Новая традиция // Лиза. – 2016. – № 34. – С.4-5 : фот.

Сорочка шилася з домотканого лляного чи конопляного полотна і за кроєм складалася із сакральних фігур – чотирикутників, а на грудях, комірцях, манжетах і рукавах вишивалися священні коди, які несли особливу захисну та гармонізуючу силу:

 Головецька О. «Неначе долю хрестиком вела…» / Ольга Головецька // Жінка. – 2016. – № 8. – С.12-13.

Старовинні сорочки кроїли кількома досить простими способами, але сама сорочка з уставками вважається суто українською:

Крій і шиття вишиванки : [розкрій та майстер-клас з остаточного збору вишиванки] // Жінка. – 2016. – № 8. – С.28-29 : іл.

Українська сорочка: крій, шиття та візерунки долі:

Шиємо вишиванку : [від вибору тканини – до догляду за готовим виробом] // Жінка. – 2018. – № 7-8. – С.24-29 : схема.

До наших днів дійшло 10% історичного чоловічого одягу проти 90% жіночого – жіночого, а дитячого вбрання – не більше 1%, та і не у всіх була можливість мати гарний вишитий одяг для дітей…

Радзієвська В. У гардеробі дівчини на виданні мало бути від 30 до 46 сорочок, у хлопця – від трьох до 10: до церкви часто ішли босоніж, чоботи взували, коли заходили у храм / Валерія Радзієвська // Країна. – 2018. – 5 липня (№ 26). – С.31-33 : фот.

Дитячі речі, створені власноруч, завжди викликають теплі емоції. Лаконічні за вишивкою та кроєм, вони покликані показати, що кожна мама може створити надзвичайну сімейну реліквію – першу сорочку для своєї дитини:

 Маленькі радощі // Українська вишивка. – 2017. – № 1. – С.8-9, 34-35 : схеми.

Традиційно сорочки на Полтавщині вишивали білим, червоним і коричневим кольорами, адже їх можна було отримати за допомогою природних барвників. Проте яскравим винятком була синя вишивка:

Макієва Р. Барви Полтавщини / Роксана Макієва // Українська вишивка. – 2017. – № 1. – С.12 -13, 28-29 : схеми.

Українська вишивка – це багате розмаїття швів і художня досконалість орнаментів, а передусім – глибинна знакова система, яка пов’язує нас з усіма сущими – з духом-творцем і матір’ю-природою, оберігає та гармонізує наше життя. Долучитися до неї можна, тільки якщо самому взяти у руки голку:

Код щасливої долі : [схема автентичної вишивки] // Жінка. – 2016. – № 8. – С.30-31 : схема.

Певне, сережки й кулон з вишитими мініатюрами найкраще пасуватимуть до вашої нової вишиванки. Пропонуємо вам кілька варіантів схем міні-вишивки і радимо почати з нескладного орнаменту. Це дуже філігранна робота, але у вас неодмінно вийде:

Вишукано й неповторно // Жінка. – 2018. – № 7-8. – С.31: іл.

Прикраси та аксесуари з вишивкою, які створені, опираючись на старовинні традиції пращурів у поєднанні з сучасними трендами моди. Вони яскраві та стильні, вишиті нитками або бісером і підкреслять індивідуальність:

Яскраві акценти // Українська вишивка. – 2017. – № 2-3. – С.10-13: схеми.

Ці оригінальні прикраси для оселі, їх теплі кольори,  цікавий дизайн викликатимуть гарні емоції у будь-яку пору року:

Святкові дарунки // Українська вишивка. – 2017. – № 1. – С.30-31 : схема.

Навіть найменший знак поваги стає надзвичайно приємним, якщо у нього вкладено щирі емоції й теплі почуття. Даруйте любов своїм рідним, творячи маленькі дива: 

Святкові листівки // Українська вишивка. – 2017. – № 1. – С.32-33 : схеми.

Блокноти, записники та щоденники давно увійшли в повсякденне життя сучасної ділової людини. Сьогодні аксесуари не лише необхідний предмет, а й елемент іміджу, який підкреслює індивідуальність:

Ділова Україна // Українська вишивка. – 2017. – № 4-6. – С.34 : схема.

Символ вічної дороги у земному і потойбічному світах, благословення, зустрічі й прощання – це наш український рушник. Саме український рушник із хлібом-сіллю, що ним вітають дорогих гостей став візитівкою України у всьому світі:

Дорогою пращурів // Українська вишивка. – 2017. – № 2-3. – С.8-9 : схема.

Традиційна вишивка Полтавщини відрізняється не лише багатством технік і швів, але й надзвичайними орнаментальними композиціями:

Вишуканість. Рушник / з приватної збірки Ніни Севастьянової // Українська вишивка. – 2017. – № 1. – С.4-5 : схема.

Діти – наше майбутнє. Що вкладемо в них зараз, те і виросте. 

День вишиванки – гарний привід розкрити малечі всі грані любові до своєї батьківщини.         У цьому допоможуть не лише вишиванки і віночки: заспівайте разом українські пісні, приготуйте вареники, розпочніть вишивати хрестиком міні-вишивку, розкажіть українську казку...  І головне: спілкуйтеся таким чином якомога частіше, не лише на свята.

 Робимо все, 

щоб Ви обирали з кращого!

Онлайн-урок «День Європи. Як все починалось»

Для кожної людини в цілому світі рідна країна завжди найкраща.  Україна  –  це  наша земля, наш рідний  край  з багатовіковою історією. Географічно Україна належить до Європи. Зараз Україна торує свій шлях до Євросоюзу. 

Які етапи становлення пройшов Європейський Союз? Що святкується на День Європи? Щоб відповісти на ці питання, звернемося до історії створення  ЄС.

70 років тому, в час, коли людство ще не відійшло від травм  Другої  світової  війни,  міністр закордонних справ Франції  Робер  Шуман представив своє бачення майбутнього Європи.

9 травня 1950  року, в Парижі,  Робер Шуман  закликав  Францію,  Німеччину  та  інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості і утворити нове об’єднання.  Майже через рік, 18 квітня 1951 р. було підписано Паризький договір  про створення Європейського об’єднання вугілля та сталі (ЄОВС). До складу увійшло 6 країн – Франція, Німеччина, Бельгія,  Італія,  Люксембург, Нідерланди.

Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової зброї одна проти одної, тим самим забезпечивши мир на європейському континенті.

На Міланському саміті  1985 р. лідери європейських країн вирішили увічнити день проголошення Декларації  Шумана і щорічно відзначати 9 травня  як  «День Європи».
Так  9 травня стало «Днем Європи».

День Європи, разом з єдиною валютою (євро), прапором і гімном, є символом Європейського Союзу як політичної сили.

Хроніка вступу до об’єднаних країн:

У ході першого розширення Європейського співтовариства до нього приєдналися держави :
     

1973 – Данія, Велика Британія, Ірландія;

1981 – Греція;

1986 – Португалія, Іспанія.

1 листопада 1993 року Маастрихтський договір закріпив назву Європейський Союз  та його структуру.

Нове об’єднання стрімко росло:

1995 -  Фінляндія, Австрія, Швеція.

1 травня 2004  –  найбільше розширення ЄС усіх часів:

вісім східноєвропейських країн – Латвія, Литва, Естонія, Польща, Словенія, Словаччина, Чеська Республіка;

середземноморські острови – Мальта,  Кіпр.

2007 – Болгарія, Румунія.

1 липня 2013 – Хорватія.

Станом на травень 2020 року Європейський Союз об’єднує  27  країн.

31 січня 2020 року Велика Британія вийшла з Євросоюзу. 

На референдумі 23 червня 2016 року 51,9 відсотка британців підтримали Brexit, проти проголосували 48,11 відсотка.

22 січня 2020 року британський парламент проголосував за умови, на яких країна залишає ЄС.

До кінця року Британія продовжить дотримуватися правил ЄС, проте більше не матиме своїх представників в європейських інституціях. Паралельно сторони продовжать домовлятися про подальшу економічну й безпекову співпрацю.

Британія стала першою країною, що виходить з ЄС, залишивши блок 27 країн-учасниць після 47 років свого членства. 

День Європи в Україні було встановлено «… враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію…». Цьому святу в Україні вже 17 років.  Згідно з Указом Президента України «Про День Європи» від 19 квітня 2003 року свято проводиться щорічно у третю суботу травня. Тож найближчої суботи, 16 травня, Україна відзначатиме День Європи.

Цьогоріч заходи до Дня Європи проходять онлайн через мережу Інтернет, у зв’язку з запровадженим у державі карантином. По всій країні та у Полтавській області протягом цього тижня, і не тільки, проходять онлайн уроки, вікторини та квести, а також багато інших заходів, присвячених країнам Європи, ЄС та євроінтеграції України. Із заходами, які проводяться Представництвом ЄС в Україні можна ознайомитися тут.

Святкуючи «День Європи», українці відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй європейського континенту. Україна демонструє, що визнає  європейські цінності: свободу, демократію, повагу до прав людини, верховенства права і сповнена рішучості будувати державу на цих засадах.

Стандарти вступу до ЄС дуже вимогливі, що в кінцевому результаті позитивно впливає на розвиток країн, які заявили про свій європейський вибір і потребують ґрунтовних змін. Країна-кандидат мусить мати: стабільні державні інститути, здатні гарантувати демократію, верховенства права, дотримання прав людини, захист національних меншин; функціонуючу ринкову економіку, спроможну витримувати конкуренцію всередині союзу; бути здатною виконувати умови,  до яких її зобов’язує участь у політичному, економічному  та  валютному союзі.

Україна – єдина держава не член ЄС,  у  якій  на державному рівні відзначається «День Європи».

Коли нову країну приймають до Євросоюзу,  глава Єврокомісії  на  урочистостях каже: «Ласкава просимо додому!»  Говорить цю фразу саме мовою  країни, яка вступає до лав ЄС. У цьому є свій  символізм…

Отже, маємо надію, що в недалекому майбутньому ця фраза пролунає саме українською!

2020-й - Рік Європи в Україні

       

       Прагнення до європейського рівня життя, цінностей і стандартів визначило європейський вибір нашої країни. Україна – єдина держава, не член ЄС, в якій на державному рівні, починаючи з 2003 року, у третю суботу травня відзначається День Європи. 

       2020-й Президентом України проголошено Роком Європи в Україні. Це в черговий раз нагадує нам, що Європа починається не за кордоном України, вона починається у серці кожного українця:

                                                                  День Європи

Publish at Calameo

Мистецька година «Польський Моцарт» : Фридерику Шопену - 210 (2020-й – Рік Європи в Україні)

«Музика не має вітчизни;

                                                                                          батьківщина її  –  весь всесвіт»  

Ф. Шопен

Європейські країни – багатогранні. Вони дали світу величезну кількість відомих діячів: музикантів, художників, скульпторів, співаків, письменників. З нагоди святкування Дня та Року Європи в Україні пропонуємо відкрити для себе сторінки біографії пророка фортепіано з Польщі.

В усьому світі відоме ім’я великого польського музиканта Фридерика Шопена, який відіграв величезну роль у розвитку польської культури й утвердження її світового значення. В історію музичного мистецтва Ф. Шопен увійшов як один з видатних майстрів, класик польської музики та її засновник.

Фридерик Франсуа Шопен народився в містечку Желязова Воля,  поблизу Варшави, в культурній польській сім’ї. Існує повір’я, що під час його народження під вікнами будинку зупинились мандрівні музиканти, які заграли і заспівали просту народну пісню. Так, символічно, піснею сам народ зустрів майбутнього композитора на порозі його життя.

Фридерик ріс в оточенні музики, що сприяло ранньому розквіту його таланту. Батько гарно грав на скрипці і флейті, а мати мала чудовий голос. 

Родинне середовище безпосередньо вплинуло на формування психології, світогляду і творчі інтереси юного обдарування. У їхньому   гостинному дворі часто збирались учені, письменники, музиканти. Там завжди знаходився час для обговорення нових книжок, прослуховування і виконання нових музичних творів.

У 1816 році першим професійним педагогом Шопена став відомий чеський музикант  Войцех Живний.  Незважаючи на велику різницю у віці, між ними виникла справжня дружба. Чутливий і досвідчений вчитель прищепив своєму учню любов до класичної музики, особливо до творів Баха. 

У 1817 році був опублікований перший полонез семирічного хлопчика (g-moll) для фортепіано і марш для духового оркестру, який часто виконувався у Варшаві на військових парадах. 

Уже у вісім років Шопена назвали «польським Моцартом».

24  лютого 1818 року відбувся перший публічний виступ  Фридерика на благодійному концерті. Він мав величезний успіх, а ім’я Шопена стало відомим усій Варшаві. У 12 років Шопен не поступався кращим польським піаністам. Юний віртуоз переріс свого вчителя, тому Войцех Живний відмовився від занять з ним.

Одночасно з уроками музики Фридерик під керівництвом батька отримав гарну загальну освіту. У 1823 р. його одразу прийняли в четвертий клас Варшавського ліцею. Окрім музики хлопчик писав вірші, чудово танцював, складав  невеличкі театральні п’єски. Йому навіть пророкували блискуче майбутнє актора, і якщо б не любов до музики, ймовірно, його б чекала слава великого драматичного артиста Польщі… Та вже з дитинства Фридерик відчув любов до народної музики, глибоко перейнявся духом і стилем польського фольклору, який потім став основою його музичних творів.

У 20-ті роки ХIХ ст. Шопен повністю сформувався як композитор і піаніст. Було написано і надруковано його перший значний твір – рондо ор. (c-moll) (1825 р).  Саме юному Шопену надали честь продемонструвати імператору новий музичний інструмент – еоломелодікон. 

У 1826 р. Фридерик з відзнакою закінчив курс у ліцеї і вступив до Головної школи музики (клас Юзефа Ельснера). Незабаром Ельснер зрозумів, що його учень не просто талановитий – він геніальний. Під час навчання Шопен створив  ряд фортепіанних п’єс  (рондо, мазурки, ноктюрни, вальси), а також  фортепіанне тріо і перші твори для фортепіано з оркестром (варіації на тему «Дон Жуана» Моцарта і краков’як «Велике концертне рондо»).

У 1829 році молодий музикант закінчив головну школу музики. На той час Шопен вже був визнаний кращим піаністом Польщі. Досяг зрілості і його талант композитора. Про це свідчать два концерти для фортепіано з оркестром (f-moll) (1829 р.) і  e-moll (1830 р).  Пізніше композитор створив і досконаліші твори, але чистота і безпосередність цих концертів залишилась неповторною. Також у цей період написані перші етюди для фортепіано. Ці твори незмінно звучать і нині в репертуарі піаністів багатьох країн.

У 1830 р. двадцятирічний музикант полишає  Варшаву, він вже ніколи не повернеться на батьківщину…

Деякий час він жив у Відні (де у 1830 р. дізнався про польське повстання), потім у Штутгарті (звістка про поразку повстання і падіння Варшави). Шопен у запалі, гніві та відчаю створює відомий c-moll’ний етюд. Його називають «Революційним етюдом».  Це перший драматичний твір композитора присвячений батьківщині.

У кінці 1831 р. Фридерик Шопен прибув до Парижа. Франція стала його постійним місцем проживання, але до кінця днів композитор зберіг духовний зв’язок із Польщею. Саме польська національна традиція стала важливим джерелом індивідуального стилю Шопена, але за короткий час виконавська майстерність Шопена здобула широке визнання і серед французів. Паризький  творчий період досить плідний: написано мазурки, ноктюрни, етюди для фортепіано, фортепіанне тріо, концерт для фортепіано з оркестром, створено похоронний марш, який визнали найвидатнішим твором драматичного жанру.

Розширюється коло знайомих композитора. Серед них Ф. Ліст, Г. Берліоз, Ф. Делакруа, А. Міцкевич, В. Гюго, Р. Шуман, Ф. Мендельсон.

Перші видання публікувались безоплатно і композитор був змушений викладати уроки музики по п’ять - сім годин щоденно. Викладацька справа забезпечувала його, але забирала багато  часу і сил. Це підривало здоров’я композитора (багато років страждав легеневою хворобою). 

Незважаючи на це, композитор багато концертував Європою. Талант Шопена досяг вершини. Видання творів музиканта  вже не зустрічало перешкод, заняття з ним вважались великою честю, а почути його гру було рідкісним, доступним не всім щастям…

Період з 1836 по 1847 рр. був найщасливішим в його житті. Композитор знайомиться з відомою письменницею Жорж Санд, яка стала його Музою. 

Він створює геніальні 24 прелюдії у мажорних і мінорних тональностях. Цей цикл стає справжньою енциклопедією творчості композитора де відображено настрої від інтимно-ліричного до суворого драматизму.

Незважаючи на стан здоров’я, яке дедалі погіршувалося, Ф. Шопен створив такі шедеври, як 3-тя й 4-та балади, фантазія, соната, останнє скерцо для фортепіано, соната для віолончелі й фортепіано. У цих творах відчувається глибока психологічна і патріотична скорбота, пронесена через усе життя.

Хвороба прогресувала, та все ж таки композитор здійснив у 1848 р. гастрольну поїздку Англією та Шотландією. Вона була тріумфальна. Виступ 16 листопада 1848 р. на польському вечері в Лондоні став для Фридерика Шопена останнім.

17 жовтня 1849 р. видатний польський композитор і піаніст помер.

Похований у Парижі, а його серце, згідно заповіту, перевезено сестрою у Варшаву і схоронено в підземеллі костьолу Святого Хреста. 

У 1879 р. його замурували в одній з колон цього храму, на якій встановлено дошку з написом «Фридерику Шопену – співвітчизники». У роки тимчасової фашистської окупації гітлерівці знищували все, що стосувалось польського національного духу. Сумна доля спіткала й пам’ятник  Шопену у Варшаві. Фашисти навіть хотіли знищити урну з серцем композитора, але її таємно вивезли з костьолу польські патріоти і тільки після визволення Польщі повернули на місце. День повернення  урни відзначали як велику подію польського народу, бо серцем композитор був завжди з батьківщиною.

За своє коротке життя Шопен написав понад 200 творів. 

Земляки свято шанують пам’ять свого музичного генія. З 1927 року (кожні п’ять років) у Варшаві проводиться міжнародний конкурс піаністів ім. Ф. Шопена. У 1934 році у Варшаві створено Інститут Фридерика Шопена (в 1950 році інститут перейменували на Товариство ім. Ф. Шопена). 

Сьогодні — це міжнародний центр шопенознавства, який розгорнув широку дослідницьку, видавничу і концертну діяльність. На честь видатного композитора споруджено пам’ятники у Варшаві 

та Парижі. Одна з вулиць рідного міста називається "Вулицею Революційного етюда". У Варшаві є музичні Шопенівські лавочки,  а також Музей Фредеріка Шопена  – один із найсучасніших біографічних музеїв у світі. Влітку, по неділях, у Варшаві, в Королівському парку Лазенки біля пам’ятника Шопену, відбуваються Шопенівські концерти відомих піаністів, що виконують музику геніального композитора.

Цього року музичний світ відзначає 210 річницю з дня народження Фредеріка Шопена.

Шопена  вальс… Ну хто не грав його

І хто не слухав? На чиїх устах

Не виникла усмішка примхлива,

В чиїх очах не заблищала іскра

Напівкохання чи напівжурби

Від звуків тих кокетливо-своєвільних,

Сумних, як вечір золотого дня,

Жагучих, як нескінчений поцілунок?

    М. Рильський  «Шопен»

Бажаючим дізнатися більше про життя і творчість Фридерика Шопена, пропонуємо ознайомитися з літературою, наведеною у списку. Видання ви знайдете у читальній залі центральної міської бібліотеки м. Горішні Плавні, як тільки мине карантин.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

• Бэлза, И. Фридерик Францишек Шопен / Игорь Федорович Бэлза. – М. :  Музыка, 1991. – 141 с. : ил.

• Польський Моцарт :  200 років від дня народження  Ф. Ф. Шопена  // Шкільна бібліотека. – 2010. – № 1. – C. 20-22.

• Приходько, Д. Фридерик Шопен : пророк фортепиано / Дарья Приходько // Личности. – 2012. – №  11. – С. 6-23.: ил.

• Фесенко, О. Українські мотиви у творчості Фридерика Шопена / Оксана Фесенко // Дивослово. – 2010. – № 10. – С. 5-8.

Робимо  все,

щоб  Ви  обирали  з  кращого!