«Музика не має вітчизни;
батьківщина її – весь всесвіт»
Ф. Шопен
Європейські країни – багатогранні. Вони дали світу величезну кількість відомих діячів: музикантів, художників, скульпторів, співаків, письменників. З нагоди святкування Дня та Року Європи в Україні пропонуємо відкрити для себе сторінки біографії пророка фортепіано з Польщі.
В усьому світі відоме ім’я великого польського музиканта Фридерика Шопена, який відіграв величезну роль у розвитку польської культури й утвердження її світового значення. В історію музичного мистецтва Ф. Шопен увійшов як один з видатних майстрів, класик польської музики та її засновник.
Фридерик Франсуа Шопен народився в містечку Желязова Воля, поблизу Варшави, в культурній польській сім’ї. Існує повір’я, що під час його народження під вікнами будинку зупинились мандрівні музиканти, які заграли і заспівали просту народну пісню. Так, символічно, піснею сам народ зустрів майбутнього композитора на порозі його життя.
Фридерик ріс в оточенні музики, що сприяло ранньому розквіту його таланту. Батько гарно грав на скрипці і флейті, а мати мала чудовий голос.
Родинне середовище безпосередньо вплинуло на формування психології, світогляду і творчі інтереси юного обдарування. У їхньому гостинному дворі часто збирались учені, письменники, музиканти. Там завжди знаходився час для обговорення нових книжок, прослуховування і виконання нових музичних творів.
У 1816 році першим професійним педагогом Шопена став відомий чеський музикант Войцех Живний. Незважаючи на велику різницю у віці, між ними виникла справжня дружба. Чутливий і досвідчений вчитель прищепив своєму учню любов до класичної музики, особливо до творів Баха.
У 1817 році був опублікований перший полонез семирічного хлопчика (g-moll) для фортепіано і марш для духового оркестру, який часто виконувався у Варшаві на військових парадах.
Уже у вісім років Шопена назвали «польським Моцартом».
24 лютого 1818 року відбувся перший публічний виступ Фридерика на благодійному концерті. Він мав величезний успіх, а ім’я Шопена стало відомим усій Варшаві. У 12 років Шопен не поступався кращим польським піаністам. Юний віртуоз переріс свого вчителя, тому Войцех Живний відмовився від занять з ним.
Одночасно з уроками музики Фридерик під керівництвом батька отримав гарну загальну освіту. У 1823 р. його одразу прийняли в четвертий клас Варшавського ліцею. Окрім музики хлопчик писав вірші, чудово танцював, складав невеличкі театральні п’єски. Йому навіть пророкували блискуче майбутнє актора, і якщо б не любов до музики, ймовірно, його б чекала слава великого драматичного артиста Польщі… Та вже з дитинства Фридерик відчув любов до народної музики, глибоко перейнявся духом і стилем польського фольклору, який потім став основою його музичних творів.
У 20-ті роки ХIХ ст. Шопен повністю сформувався як композитор і піаніст. Було написано і надруковано його перший значний твір – рондо ор. (c-moll) (1825 р). Саме юному Шопену надали честь продемонструвати імператору новий музичний інструмент – еоломелодікон.
У 1826 р. Фридерик з відзнакою закінчив курс у ліцеї і вступив до Головної школи музики (клас Юзефа Ельснера). Незабаром Ельснер зрозумів, що його учень не просто талановитий – він геніальний. Під час навчання Шопен створив ряд фортепіанних п’єс (рондо, мазурки, ноктюрни, вальси), а також фортепіанне тріо і перші твори для фортепіано з оркестром (варіації на тему «Дон Жуана» Моцарта і краков’як «Велике концертне рондо»).
У 1829 році молодий музикант закінчив головну школу музики. На той час Шопен вже був визнаний кращим піаністом Польщі. Досяг зрілості і його талант композитора. Про це свідчать два концерти для фортепіано з оркестром (f-moll) (1829 р.) і e-moll (1830 р). Пізніше композитор створив і досконаліші твори, але чистота і безпосередність цих концертів залишилась неповторною. Також у цей період написані перші етюди для фортепіано. Ці твори незмінно звучать і нині в репертуарі піаністів багатьох країн.
У 1830 р. двадцятирічний музикант полишає Варшаву, він вже ніколи не повернеться на батьківщину…
Деякий час він жив у Відні (де у 1830 р. дізнався про польське повстання), потім у Штутгарті (звістка про поразку повстання і падіння Варшави). Шопен у запалі, гніві та відчаю створює відомий c-moll’ний етюд. Його називають «Революційним етюдом». Це перший драматичний твір композитора присвячений батьківщині.
У кінці 1831 р. Фридерик Шопен прибув до Парижа. Франція стала його постійним місцем проживання, але до кінця днів композитор зберіг духовний зв’язок із Польщею. Саме польська національна традиція стала важливим джерелом індивідуального стилю Шопена, але за короткий час виконавська майстерність Шопена здобула широке визнання і серед французів. Паризький творчий період досить плідний: написано мазурки, ноктюрни, етюди для фортепіано, фортепіанне тріо, концерт для фортепіано з оркестром, створено похоронний марш, який визнали найвидатнішим твором драматичного жанру.
Розширюється коло знайомих композитора. Серед них Ф. Ліст, Г. Берліоз, Ф. Делакруа, А. Міцкевич, В. Гюго, Р. Шуман, Ф. Мендельсон.
Перші видання публікувались безоплатно і композитор був змушений викладати уроки музики по п’ять - сім годин щоденно. Викладацька справа забезпечувала його, але забирала багато часу і сил. Це підривало здоров’я композитора (багато років страждав легеневою хворобою).
Незважаючи на це, композитор багато концертував Європою. Талант Шопена досяг вершини. Видання творів музиканта вже не зустрічало перешкод, заняття з ним вважались великою честю, а почути його гру було рідкісним, доступним не всім щастям…
Період з 1836 по 1847 рр. був найщасливішим в його житті. Композитор знайомиться з відомою письменницею Жорж Санд, яка стала його Музою.
Він створює геніальні 24 прелюдії у мажорних і мінорних тональностях. Цей цикл стає справжньою енциклопедією творчості композитора де відображено настрої від інтимно-ліричного до суворого драматизму.
Незважаючи на стан здоров’я, яке дедалі погіршувалося, Ф. Шопен створив такі шедеври, як 3-тя й 4-та балади, фантазія, соната, останнє скерцо для фортепіано, соната для віолончелі й фортепіано. У цих творах відчувається глибока психологічна і патріотична скорбота, пронесена через усе життя.
Хвороба прогресувала, та все ж таки композитор здійснив у 1848 р. гастрольну поїздку Англією та Шотландією. Вона була тріумфальна. Виступ 16 листопада 1848 р. на польському вечері в Лондоні став для Фридерика Шопена останнім.
17 жовтня 1849 р. видатний польський композитор і піаніст помер.
Похований у Парижі, а його серце, згідно заповіту, перевезено сестрою у Варшаву і схоронено в підземеллі костьолу Святого Хреста.
У 1879 р. його замурували в одній з колон цього храму, на якій встановлено дошку з написом «Фридерику Шопену – співвітчизники». У роки тимчасової фашистської окупації гітлерівці знищували все, що стосувалось польського національного духу. Сумна доля спіткала й пам’ятник Шопену у Варшаві. Фашисти навіть хотіли знищити урну з серцем композитора, але її таємно вивезли з костьолу польські патріоти і тільки після визволення Польщі повернули на місце. День повернення урни відзначали як велику подію польського народу, бо серцем композитор був завжди з батьківщиною.
За своє коротке життя Шопен написав понад 200 творів.
Земляки свято шанують пам’ять свого музичного генія. З 1927 року (кожні п’ять років) у Варшаві проводиться міжнародний конкурс піаністів ім. Ф. Шопена. У 1934 році у Варшаві створено Інститут Фридерика Шопена (в 1950 році інститут перейменували на Товариство ім. Ф. Шопена).
Сьогодні — це міжнародний центр шопенознавства, який розгорнув широку дослідницьку, видавничу і концертну діяльність. На честь видатного композитора споруджено пам’ятники у Варшаві
та Парижі. Одна з вулиць рідного міста називається "Вулицею Революційного етюда". У Варшаві є музичні Шопенівські лавочки, а також Музей Фредеріка Шопена – один із найсучасніших біографічних музеїв у світі. Влітку, по неділях, у Варшаві, в Королівському парку Лазенки біля пам’ятника Шопену, відбуваються Шопенівські концерти відомих піаністів, що виконують музику геніального композитора.
Цього року музичний світ відзначає 210 річницю з дня народження Фредеріка Шопена.
Шопена вальс… Ну хто не грав його
І хто не слухав? На чиїх устах
Не виникла усмішка примхлива,
В чиїх очах не заблищала іскра
Напівкохання чи напівжурби
Від звуків тих кокетливо-своєвільних,
Сумних, як вечір золотого дня,
Жагучих, як нескінчений поцілунок?
М. Рильський «Шопен»
Бажаючим дізнатися більше про життя і творчість Фридерика Шопена, пропонуємо ознайомитися з літературою, наведеною у списку. Видання ви знайдете у читальній залі центральної міської бібліотеки м. Горішні Плавні, як тільки мине карантин.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
• Бэлза, И. Фридерик Францишек Шопен / Игорь Федорович Бэлза. – М. : Музыка, 1991. – 141 с. : ил.
• Польський Моцарт : 200 років від дня народження Ф. Ф. Шопена // Шкільна бібліотека. – 2010. – № 1. – C. 20-22.
• Приходько, Д. Фридерик Шопен : пророк фортепиано / Дарья Приходько // Личности. – 2012. – № 11. – С. 6-23.: ил.
• Фесенко, О. Українські мотиви у творчості Фридерика Шопена / Оксана Фесенко // Дивослово. – 2010. – № 10. – С. 5-8.
Робимо все,
щоб Ви обирали з кращого!
Немає коментарів:
Дописати коментар