26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилини на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції стався вибух, що призвів до найбільшої техногенної екологічної катастрофи сучасності, створив ситуацію, вплив якої позначатиметься на житті не одного покоління. Юне місто Прип’ять загинуло на шістнадцятому році свого існування. До Чорнобильської катастрофи тут було життя… Пам'ять знову і знову повертається до тієї страшної дати.
На засідання круглого столу «Біль Чорнобиля з роками не згасає» бібліотекар Олена Дудко запросила ліквідаторів, членів Товариства «Союз-Чорнобиль» Бачуріна Віктора Анатолійовича та Серенченка Миколу Андрійовича. Вони розповіли студентам Комсомольського політехнічного коледжу та будівельного ліцею маловідомі факти про ті страшні дні, про героїзм людей, які ризикували своїм здоров’ям заради спасіння людей і багато яких нема серед нас. Студенти коледжу прочитали поетичні рядки про Чорнобиль.
Проходять роки після аварії на ЧАЕС та ми все одно повинні пам'ятати про ту страшну трагедію, яка увійшла в історію, бо коли вмирає пам'ять про минуле, це минуле може повторитись.
Пам'ятаймо ж про те, що Чорнобиль не має минулого часу!
Немає коментарів:
Дописати коментар