На першому обідньому показі в Комсомольську, в публічній бібліотеці дивились «Зламані гілки» (Ізраїль). Аудиторія глядачів була майже рівною по віку 11 клас ЗОШ№2 (хлопці та дівчата) та 3 курс будівельного ліцею (хлопці). Дивились фільм уважно і поступово через провокаційні питання втягнулись у обговорення. Всі глядачі зрозуміли, на фоні яких історичних подій відбулося юнацтво у головної героїні й що геноцид цілого народу – це не припустимо, й це і є головне порушення прав людини – право на життя. Але тільки підказка модератора Олега була шокуюча, цей геноцид відбувався в рамках закону нацистської Германії.
Всі глядачі співчували головній героїні і всі погодились з твердженням, що батьки правильно зробили, що відправили її до Ізраїлю самостійно. Багато хто співчував тим тяготам, які вона пройшла у далекім краю, бо серед учнів є ті, хто відчув важкість вимушеного переїзду, і зараз відчувають май же та саме.
Другій фільм «Габріель повідомляє з чемпіонату світу» (Нідерланди) виявився більш яскравим і не таким гнітючим, бо на право життя тут не зазіхали, але глядачі побачили утиски бідного населення державою, попрання права вільно вибирати собі місце проживання. Порівнюючи країни, Бразилію і Україну глядачі зійшлися на думці, що в нас майже так само: бідні дивляться футбол з телевізора, а якщо потрібно у «державних» інтересах - часто страждають найбідніші.
Але думки глядачів розійшлися, чи потрібну справу робить Габріель, чи не всі зусилля марні. Дехто зауважив: «Ну той що, будинки влада все одно знесе…» Але такий підсумок нам не відомий, з’ясувалося одне: хочеш змін – спочатку встань з дивану!
На вечірньому перегляді дивилися спочатку "Медик іде останньою" (Угорщина, Україна). Обговорення було менш вимушеним, бо частина присутніх: постійні відвідувачі кіноклубу "Відкрий очі" і звикли обговорювати фільми.
У глядачів були змішані почуття суму і надії на майбутнє. Дехто зауважив, що важко бути такому відданому своєму громадському боргу, лікувати людей не зважаючи ні на що. Можливо треба брати приклад з Тетяни, але марно сподіватися, що всі будуть такими. На питання, які права були порушені, глядачі відповіли те, що бачили більше на екрані - право на медичне обслуговування. Лише потім проаналізувавши, на тлі яких подій ми бачили головну героїню - пригадали головне - право на життя і те як держава знехтувала життям людей і не забезпечила їм захист.
Старші глядачі згадали ті сумні події у минулому бувших союзних республік, де була присутня головна героїня, і що такі люди, які тікали від розгромів і смерті, живуть серед нас. І можливо завдячуючи таким як Тетяна ми мирно живимо в своїх домівках, бо сміливці, що йдуть до кінця зупинили лихо, в тих межах, де воно зародилося.
Другий фільм нашого перегляду "Готель 22" (США) зовсім розчулив глядачів. На питання, які права порушені - відповіли: дискримінація за кольором шкіри. Стали порівнювати наших безхатченків з американськими, зробили висновок, що американським краще, а про наших піклуються лише релігійні громади (на скільки глядачам відомо), годують їх, а їх житлом і гігієною ніхто не переймається, що сумно і жалісливо.
Всі глядачі співчували головній героїні і всі погодились з твердженням, що батьки правильно зробили, що відправили її до Ізраїлю самостійно. Багато хто співчував тим тяготам, які вона пройшла у далекім краю, бо серед учнів є ті, хто відчув важкість вимушеного переїзду, і зараз відчувають май же та саме.
Другій фільм «Габріель повідомляє з чемпіонату світу» (Нідерланди) виявився більш яскравим і не таким гнітючим, бо на право життя тут не зазіхали, але глядачі побачили утиски бідного населення державою, попрання права вільно вибирати собі місце проживання. Порівнюючи країни, Бразилію і Україну глядачі зійшлися на думці, що в нас майже так само: бідні дивляться футбол з телевізора, а якщо потрібно у «державних» інтересах - часто страждають найбідніші.
Але думки глядачів розійшлися, чи потрібну справу робить Габріель, чи не всі зусилля марні. Дехто зауважив: «Ну той що, будинки влада все одно знесе…» Але такий підсумок нам не відомий, з’ясувалося одне: хочеш змін – спочатку встань з дивану!
У глядачів були змішані почуття суму і надії на майбутнє. Дехто зауважив, що важко бути такому відданому своєму громадському боргу, лікувати людей не зважаючи ні на що. Можливо треба брати приклад з Тетяни, але марно сподіватися, що всі будуть такими. На питання, які права були порушені, глядачі відповіли те, що бачили більше на екрані - право на медичне обслуговування. Лише потім проаналізувавши, на тлі яких подій ми бачили головну героїню - пригадали головне - право на життя і те як держава знехтувала життям людей і не забезпечила їм захист.
Старші глядачі згадали ті сумні події у минулому бувших союзних республік, де була присутня головна героїня, і що такі люди, які тікали від розгромів і смерті, живуть серед нас. І можливо завдячуючи таким як Тетяна ми мирно живимо в своїх домівках, бо сміливці, що йдуть до кінця зупинили лихо, в тих межах, де воно зародилося.
Другий фільм нашого перегляду "Готель 22" (США) зовсім розчулив глядачів. На питання, які права порушені - відповіли: дискримінація за кольором шкіри. Стали порівнювати наших безхатченків з американськими, зробили висновок, що американським краще, а про наших піклуються лише релігійні громади (на скільки глядачам відомо), годують їх, а їх житлом і гігієною ніхто не переймається, що сумно і жалісливо.
Немає коментарів:
Дописати коментар