Ось нарешті і наш Комсомольськ 22 листопада долучився до унікальної можливості дивитися фестивальне кіно, а саме фільми Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Організовуючи перегляд в лекційній залі публічної бібліотеки, ми не знали попередньо кількість майбутніх глядачів і їх вік, тому глядацька аудиторія була неоднорідною.
Ми переглянули 3 короткометражки Ліза, ходи додому!/ Лиза, домой!, Литва, Естонія, 2012; Полум’яні голоси, Ізраїль, 2012; Рілля, Канада, 2013.
Перед кіносеансом наш модератор Антон Чупин запитав присутніх, що вони знають про права людей, їх обов'язки й хто порушує їх права. З'ясувалося дивним, що обов'язків у людини немає, а її права може порушити тільки держава.
Очікувано, що перший фільм про маленьку дівчину зворушив душу кожного глядача. Хоча участь у обговоренні не приймали всі, але відрізнити добре від поганого було не важко, деякі з присутніх дорослих змогли пояснити, навіщо режисер так багато показала нам епізодів на природі з Лізою, що вона ототожнює себе з равликом, який може сховатися завжди у мушлі.
Другий фільм про ізраїльтянина ефіопського походження, який вміє писати й читати реп змогли зрозуміти не всі: з'ясувалося було складно читати титри з дальніх рядів, особливо коли текст збігався з білим фоном. Але не тільки дорослі, а й деякі підлітки висловились, що розуміють проблеми расизму, хоча й особисто не стикалися з таким у нашому місті.
Останній фільм про протести студентів у Канаді було легко дивитися багатьом глядачам, хоча висловити "й що це значить?" було важко, бо як такого фіналу у фільмі глядачі не побачили, бо й головна героїня не відповіла для себе на багато питань. Але глядачі, ті що були присутніми на всіх фільмах і подискутували відзначили, що фільм вимагає подумати деякий час, поносити в собі, щоб виробити своє ставлення.
Щож, дякуємо Проект "Простір ідей" (Кременчук), Антону, що привіз нам фільми, чекаємо наступного року нові перегляди!
Ми переглянули 3 короткометражки Ліза, ходи додому!/ Лиза, домой!, Литва, Естонія, 2012; Полум’яні голоси, Ізраїль, 2012; Рілля, Канада, 2013.
Перед кіносеансом наш модератор Антон Чупин запитав присутніх, що вони знають про права людей, їх обов'язки й хто порушує їх права. З'ясувалося дивним, що обов'язків у людини немає, а її права може порушити тільки держава.
Очікувано, що перший фільм про маленьку дівчину зворушив душу кожного глядача. Хоча участь у обговоренні не приймали всі, але відрізнити добре від поганого було не важко, деякі з присутніх дорослих змогли пояснити, навіщо режисер так багато показала нам епізодів на природі з Лізою, що вона ототожнює себе з равликом, який може сховатися завжди у мушлі.
Другий фільм про ізраїльтянина ефіопського походження, який вміє писати й читати реп змогли зрозуміти не всі: з'ясувалося було складно читати титри з дальніх рядів, особливо коли текст збігався з білим фоном. Але не тільки дорослі, а й деякі підлітки висловились, що розуміють проблеми расизму, хоча й особисто не стикалися з таким у нашому місті.
Останній фільм про протести студентів у Канаді було легко дивитися багатьом глядачам, хоча висловити "й що це значить?" було важко, бо як такого фіналу у фільмі глядачі не побачили, бо й головна героїня не відповіла для себе на багато питань. Але глядачі, ті що були присутніми на всіх фільмах і подискутували відзначили, що фільм вимагає подумати деякий час, поносити в собі, щоб виробити своє ставлення.
Щож, дякуємо Проект "Простір ідей" (Кременчук), Антону, що привіз нам фільми, чекаємо наступного року нові перегляди!
Немає коментарів:
Дописати коментар